1. Незібраність. При прийомі на роботу претенденту обіцяють, що його запросять на цьому тижні на співбесіду. А далі – тиша. Думка претендента: "Схоже, у них там постійно все міняється – то говорять, що співбесіда пройде тоді-то і там-то, потім замовкають… Ну і як же працювати з такими людьми?” Можна заперечити, адже нічого протизаконного тут немає. Але ж зібрана й відповідальна компанія зрозуміє, що зі сторони все це виглядає досить непривабливо і зробить належні висновки.

2. Винесення рішення про прийом на роботу, засноване на хибних висновках: наприклад, кандидата відкидають тільки тому, що він надто соромливий. В той же час, бути екстравертом – не має нічого спільного зі здатністю кваліфіковано виконувати роботу на посаді, під яку підшуковується працівник.

3. Невміння розпізнати в претендентові його здібності (або їх відсутність) до навчання. Роботодавці найчастіше перебільшують значення професійного досвіду, адже, крім професійного досвіду претендента, існують і більш важливі речі. Працівника можна навчити користуватися тією або іншою комп’ютерною програмою, допомогти з освоєнням норм законодавства, зрозуміти тонкощі роботи в різних галузях. Але набагато складніше навчити людей бути організованими, ефективними, обізнаними і вмілими в застосуванні професійної етики.

4. Невміння задавати правильні питання під час співбесіди. Деякі роботодавці схильні під час співбесід задавати поверхневі питання, не обтяжуючи себе з’ясуванням того, як насправді проявить себе кандидат на новій роботі. Ось як звучить ця різниця: які обов’язки були покладені на вас на колишній роботі? І розкажіть мені будь ласка про епізод, коли ви досягли таких результатів, до яких іншим було далеко?

5. Надання кандидатам можливості давати поверхневі відповіді на ваші питання. Якщо кандидат запевняє, що її/його найбільша слабість полягає в тім, що він/вона працює надто ретельно, хороших результатів від такого підбору персоналу чекати не варто. Вам потрібні реальні відповіді, достовірна інформація. Багато інтерв’юерів занадто формально підходять до цього аспекту в підборі персоналу, просто пробігаючи список питань і не намагаючись докопатися до глибин.

6. Занадто поспішне прийняття на роботу. Шкода, заподіяна поганим вибором при прийнятті на роботу, є більш серйозною, аніж додаткова витрата часу на прийняття правильного рішення. Краще не поспішати заповнити вакансію, поки не знайдете потрібного працівника. Якщо, звичайно, це не терміново.

7. Повільність. Через занадто повільне ухвалення рішення щодо кандидатів на ваші вакансії, можна їх упустити. Крім того, гарні працівники люблять працювати там, де панують швидкість і рухливість і де цінують їхній час. Компанії посилають правильний сигнал про свою виробничу культуру, коли швидко реагують на всіх стадіях процесу або дають кандидатам зрозуміти, скільки на все про все буде потрібно часу. І з точністю до навпаки, коли вони цього не роблять.

8. Неповага до кандидатів. Занадто багато роботодавців не вважають за потрібне пояснити кандидатам, що їх кандидатури вже більше не розглядаються. Це погано з різних сторін – наприклад, так можна зіпсувати свою репутацію в очах інших претендентів або навіть втратити ідеального кандидата на майбутню вакансію. Та й взагалі це грубо і некультурно.

9. Проведення співбесід у жорсткій манері, яка може залякати кандидата. Якщо претенденти на вакансію, в разі прийняття на роботу, не будуть працювати у ворожому й стресовому середовищі, потрібно просто з’ясувати, як вони будуть виконувати свої повсякденні обов’язки, а не як вони поведуться в надто напористому інтерв’ю чи в стресовій ситуації. Роботодавцям варто проявляти прихильне ставлення до кандидата і орієнтувати його на можливість працювати в умовах спокою.

10. Спотворене інформування про майбутню роботу. Коли роботодавці намагаються применшити найменш привабливі факти про роботу – чи то тривалий трудовий день, чи виснажлива робота, все закінчується тим, що працівники більше не хочуть на ній працювати. Правдивий опис означає, що кандидати – ті, хто не буде корисним для компанії на цьому робочому місці, самі відсіють себе ще до того, як перетворяться на незадоволених працівників.

Автор/джерело: За матеріалами U.S. News&World Report